Спілкуючись із головою спілки учасників та ветеранів російсько-української війни «Свідомість» Олегом Козорізом про те, чим займається спілка, ми зачепили ряд гострих проблем щодо мобілізації, захисту ветеранів, їх лікування після поранень. Ці проблеми викликають гостру реакцію в суспільстві. Олег Миколайович вважає, що їх не варто замовчувати, якщо держава хоче уникнути соціальної несправедливості, а обов’язок захищати країну має стати справді священним для кожного.

19 липня на пляжі «Ранчо Ріо» біля Лохвиці відбувся благодійний турнір із волейболу «Грай за тих, хто боронить». У ньому взяли участь 7 команд, сформованих зі спортсменів Лохвиччини. Завдяки турніру та забігу, що відбувся на тиждень раніше, зібрано донати на ще один спеціальний приціл для військового підрозділу, який бореться із «шахедами».

У Яблунівці і Скоробагатьках, що входять до Ісковецького старостату, проживають дві жінки. Вони – звичайні сільські трудівниці, але унікальні своєю любов’ю до української вишивки. Ці берегині вже ціле покоління несуть надбання, колорит нашого національного етносу, вкраплений нитками у національні орнаменти їхніх виробів.

18 травня 2025 року  Лохвиця знову перетворилася на епіцентр танцювального мистецтва, вдруге приймаючи Відкритий фестиваль-конкурс хореографічного мистецтва «На крилах Терпсихори», організований відділом культури, сім’ї, молоді та спорту виконавчого комітету Лохвицької міської ради. Це грандіозне свято грації, ритму та натхнення зібрало багато хореографічних колективів – понад 550 талановитих дітей та дорослих, які своїми виступами наповнили серця глядачів незабутніми емоціями і виборювали перемоги у вікових категоріях 6–9 років, 10–13 років, 14–16 років та від 17 і старше.

8 квітня Лохвиччина попрощалася з Сергієм Ковальовим – черговим воїном-Героєм, який загинув у бою з російськими загарбниками на Донецькому напрямку. Він добровільно став до зброї на початку війни та хоробро воював.

13 січня у Лохвицькому Будинку культури відбувся урочистий захід у рамках Всеукраїнського соціального проєкту «Ми українці – усі одна родина». У ньому взяли участь родини зі внутрішньо переміщених осіб, які оселилися у час війни на Лохвиччині. Вони представили свою творчість.

В історії Сенчанського краю є багато цікавих людей, які залишили свій слід у людській пам’яті. Тож, мабуть, не дарма, коли я спілкувався одного разу з сенчанами, вони попросили написати про свою односельчанку.

Нині махорка (самосад) має значно менше значення, ніж 60–100 років тому. Більшість курців вживає вірджинський тютюн або використовує новітні пристрої, з яких у організм потрапляє переважно нікотин. Та й відсоток курців постійно зменшується.

Пропонуємо вашій увазі відомості з історії вирощування махорки й вірджинського тютюну в Лохвиці, з яких можна переконатися, що саме Лохвицька дослідна станція тютюну та махорки була головною не лише в Україні, а й в усьому СРСР.

Розпорядження начальника обласної військової адміністрації Філіпа Проніна від 22 липня про зміну топонімів у колишньому Лохвицькому районі просто приголомшило багатьох наших земляків. Ще б пак! Не без участі Інституту національної пам’яті перейменована частина вулиць, що носять імена воїнів, які в роки Великої Вітчизняної боронили Україну від німецько-фашистських загарбників. Заодно й меморіальні дошки наказано зняти, відповідно до розпорядження голови ОВА.